До списку статей

Пістряві сенполії

Одна з причин популярності сенполій або узамбарських фіалок це квіти - різноманітність форм, кольорів та здатність рясно та тривало цвісти.

І справді, коли фіалка розквітає на повну силу, її листя майже все приховано під "шапкою" квітів. На початку свого захоплення мене теж цікавили насамперед квіти. Але з часом, коли фіалки стояли на стелажі або підвіконнях без квітів, я звернула увагу, що ряболисті фіалки красиві в будь-який період, незалежно від цвітіння. А потім я виявила, що деяким фіалкам і цвісти не обов'язково. Так, поступово, пріоритети моєї колекції змістилися у бік ряболистих сенполій. Та й багато зарубіжних і вітчизняних селекціонерів стали презентувати ряболисті новинки селекції, що саме по собі дивно, тому що довгий час строкатість на листі вважалася селекційним браком. І, наприклад, із більш ніж 250 виведених сортів метрів радянської селекції Тетяни та Бориса Макуні немає жодної строкатої сенполії.

Першим строкатим сортом вітчизняної селекції стала Прем'єра, селекції Тараскіної. Прилуцька, Каткін, багато американських селекціонерів свідомо не брали строкаті сенполії в якості батьківських пар.

Проте ситуація змінилася. Серії Buckeye (P. Hancock), Ma's (O. Robinson), Apache (J. Munk), Shirl's (S. Sanders) - повністю або здебільшого складаються з строкатих сортів.

Що ж таке ряболистість, з чим вона пов'язана, від чого залежить, чим відрізняється агротехніка ряболистих сенполій?

Варієгатні (ряболисті) рослини (від англ. variegated «різнокольоровий», «строкатий», «плямистий») — рослини, вегетативні органи яких складаються як з клітин з нормальним генетичним складом, так і клітин з мутаціями, які відрізняються нездатністю синтезувати хлорофіл. Зовні ці порушення проявляються у формі виникнення на стеблах та листі ділянок іншого забарвлення (зазвичай світлого). Оскільки у тканинах варієгатних рослин присутні клітини більш ніж одного генотипу, ці рослини ботаніки відносять до біологічних химер.

На фото зліва направо: Royal Rage, Rebel's Two Cents, Voodoo Magic

У чому причина таких змін? Ряболистість - це просто пластидна мутація. Мозаїчна ряболистість пов'язана з серйозними генетичними мутаціями, які дуже важко повторити і розмножити, через слабкий імунітет рослин. Саме вирощування сенполій, як кімнатних рослин, дало змогу зберегти такого роду мутації. У природі ці рецесивні гени з мутацією не проходять природного відбору і рослини не виживають, тому серед природних видів ряболистих сенполій немає. У колекціях ми доглядаємо пістряві сорти і розмножуємо в сприятливих для рослини умовах, тому вони так популярні останнім часом.

То що таке пластидна мутація? Клітина рослини складається з ядра, яке містить генетичний код рослини та рідини навколо ядра – цитоплазми. У цитоплазмі перебувають різні органели, зокрема пластиди (хлоропласти, хромопласти та інших.), у яких міститься хлорофіл, зелений пігмент рослин. У пістрявих рослинах кількість хлорофілу в хлоропластах недостатньо, щоб зробити всю рослину зеленою. Безхлорофільні частини рослини є інертними та живуть за рахунок зелених частин рослини. У цьому причина, чому рослини з пістрявістю ростуть повільніше і більш чутливі до умов утримання, хвороб та стресів.

Виділяють кілька типів ряболистості. У більшості каталогів і описів вказується, що рослина ряболиста, але не вказується тип ряболистості, а це важлива інформація. У догляді за рослинами з різним типом ряболистості є свої нюанси.

Так само, ряболистість відрізняється за кольором. У сенполій буває біла, рожева, бронзова, жовта, срібна, персикова пістрявість. Розглянемо основні типи пістрявість.

Спонтанні мутації

Найменш стабільний тип пістрявості. Він може бути викликаний вірусом чи нестабільністю деяких клітин. Це може виявлятися тільки на одному листочку або тільки на молодих листочках рослини. Рослина може повернутися до свого вихідного типу листя або залишатися таким, але такий тип строкатості майже неможливо передати у спадок. З листа такої рослини виростуть рослини зі звичайним зеленим листям. Така мутація може бути наслідком дії високих температур або азотних добрив.

Кронова ряболистість (Champion)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На фото: ліворуч Rob's Scrumptious, праворуч Rob's Ooey Gooey

Сорти з цим типом ряболистості: Apache Watercolor, Sparkleberry, Rob's Shadow Magic, 23-Речка Северка, 23-Река Волга.

Цей тип пістрявості успадковується через цитоплазматичну ДНК. Вважається, що це відбувається через стрес або генетичну помилку. Деякі рецесивні цитоплазматичні ознаки вдало передаються у спадок, і це успішно використовують селекціонери. Хоча цим рослинам потрібно приділяти більше уваги, тому що якщо рослина не зможе виробити достатньо хлорофілу, то вона загине. Це частково пояснює, чому пістряве листя у такому разі може виявлятися лише з часом, коли рослина зміцніє.

Пістрявість такого типу найчастіше розміщується на кроні рослини, де нове листя виживає за рахунок хлорофілу розташованого в старому листі. Краї листя та жили, як правило, залишаються зеленими. Такі рослини не варто підживлювати добривом із великою кількістю азоту.

Мозаїчна пістрявість (Lillian Jarret)

Тип пістрявості названий на честь сорту - Lillian Jarret від якого вперше відбулася мутація такого типу.

Сорти з мозаїчною ряболистістю: Witch Doctor, River Falls Lace, River Falls Plum, Raspberry Sizzle, Genetic Carmine.

Лише дуже небагато сортів мають такий тип пістрявості. Ця форма строкатості є результатом глибокої генетичної мутації (перебуває в ядрі генів). Тому, цей тип пістрявості передається у спадок від обох батьків. Незважаючи на серйозні зміни, деякі сорти з мозаїчним типом пістрявості дуже стабільні. І це забарвлення листя не залежить ні від температури, ні від зміни вмісту азоту в ґрунті. Зазвичай, рослини з мозаїчним забарвленням листя повільніше ростуть, але в цілому догляд за ними такий же. як за рослинами зі звичайним листям.

 

Облямовувальна строкатість (Tommie Lou)

Найбільш часто зустрічається тип пістрявості, який добре передається новим сортам через материнську рослину. Також спричинений цитоплазматичними змінами, цей тип дуже стабільний. Коливання вмісту азоту та зміна температури впливають на цей тип менше, ніж на кронову строкатість. Забарвлення листа може складатися лише з легкої окантовки по краю листа, або майже строкатим, з мінімальним вмістом зеленого пігменту. Але зазвичай, ближче до центральної жилки, листя зелене, а по краях проявляється пістрявість. В основному, рослини з облямувальною строкатістю вимагають звичайного догляду.

На фото: ліворуч сорт Mac's Rouge Rouge, праворуч Rob's Outer Orbit

Сортів з цим типом пістрявості дуже багато, деякі з них: Apache Primrose, Buckeye Icebreaker, Cosmic Blust, Dolores Raspberry Sundae, Frozen in Time та ін.

Листові химери

В окремий тип пістрявості можна виділити фіалки - листові химери.

На фото листова химера від сорту Pauline Bartholomew.

Проблеми утримання та особливості догляду за пістрявими сенполіями

На фото полиця з квітучими пістрявими сенполіями

Пігментні плями

Це не є формою пістрявості, а є вродженим проявом пігменту на нижній стороні листя. Ви неодноразово помічали, що багатобарвні сорти мають подібні мітки відмінного від основного кольору листя. Це проявляється генетична нестабільність внаслідок неодноразового схрещування рослин з різними генами при виведенні певного сорту. Селекціонери можуть використовувати такі рослини в подальшій роботі, тому що багатобарвність листя збільшує можливість отримання фантазійних забарвлень квітки.

Фіалка втратила строкатість

Це може статися з кількох причин - нестача світла, неправильне і несвоєчасне підживлення. Якщо умови утримання рослини не змінювалися, це можна пояснити високою нестабільністю мутації такого типу. Деякі сорти схильні до цього більше, ніж інші.

Коричневі плями

Листя пістрявих сортів мають недостатній вміст хлорофілу. Хлорофіл у строкаті ділянки рослини може надходити тільки із зелених частин листя, тому при недостатньому освітленні, надлишку вологи або механічних пошкодженнях на строкатих кінчиках листя можуть з'являтися плями. На листя пістрявої фіалки варто звертати увагу частіше, ніж на звичайну зелену. Слідкуйте, щоб на полицях рослини не торкалися один одного. Пістряві сенполії більш чуттєві до змін температури навколишнього середовища та температури води для поливу. При пере зволоженні, рослини не відновлюються так само легко, як рослини з зеленим листям, листя залишиться бляклим і на краях можуть з'явитися коричневі плями.

Добрива

Існує думка, що пістряві фіалки слід підживлювати тільки добривами з низьким вмістом азоту, наприклад 5-15-10. Але потрібно врахувати, що використання таких добрив негативно впливає на ріст рослини: у розетки ущільнюється центр, жовтіють листя, слабо утворюються бутони. Листя з таких розеток погано вкорінюється і дає слабке потомство.

Найкраще підійде збалансоване добриво, без надлишку азоту, наприклад, 20-20-20 або 15-30-15. Однак спостерігайте за рослиною. Якщо рослина здорова і готова до строкатого вбрання, посадіть її тимчасово на «азотну дієту», щоб збільшити кількість строкатості в листі.

Світло

У деяких джерелах рекомендують для пістрявих сенполій збільшити світловий день до 14 годин. Зв'язку зі збільшенням світла і строкатістю не помітила. Мої рослини ростуть у тих же умовах, що й звичайні зелені. Світловий день від 10 до 12 годин, залежно від пори року та готовності рослин до цвітіння.

Температура

Бажано розміщувати рослини на нижніх полицях, де температура на кілька градусів нижча. Пов'язано це з тим, що при підвищенні температури у ґрунті активізуються мікроорганізми, які сприяють виробленню вищого рівня хлорофілу в хлоропластах. Розміщення на нижніх полицях також убереже рослину від перегріву земляної грудки через розміщення світильників на полиці.

Розмноження

Для розмноження необхідно вибрати зелений листочок на рослині. Пістряве листя не зможе укорінитись і дати життєздатне потомство.

(На фото два листи з однієї і тієї ж рослини, сорт - Shirl's Ruffled Petticoat. Ліворуч лист не придатний для розмноження, тому що містить дуже мало хролофілу. Праворуч лист, який підходить для укорінення.)

Листочки укорінюють у тих самих умовах, але, як правило, це займає більше часу в порівнянні із зеленими. При появі діток, їх не відсаджують від листка, поки дітки не підростуть і не накопичать достатньо хролофілу для самостійного росту. Що робити, якщо дітки підросли, але залишаються строкатими? Можна перевалити молоду рослину разом з материнським листом у свіжу землю і почекати поки з'явиться можливість відокремити діток від листочка. Можна простимулювати розвиток хлорофілу поливом азотним добривом. Можна застосувати позакореневе підживлення.

Автор статті та фото: Марія Монахова